Важлива ідея

25-05-2015, 11:18, посмотрело: 2118

Обсудить на форуме
0
А ще б я відкрила

Музей національних

культур…

Призначення людини - в розумній діяльності.

АРИСТОТЕЛЬ

Українська поетеса Тамара Мовчан так гарно і влучно сказала:

Мені зірка відкрила секрет

І на вушко шепнула здаля:

- Є на світі багато планет,

Та найкраща планета —

Земля.

Я хочу доповнити: найулюбленіший її куточок - край, де я народилася, живу, вчуся. Моє маленьке село Бердянське розкинулося недалеко від Азовського моря, але воно степове. Колись давно його заснували вихідці із міста Бердянськ, тому воно й називається так. Адміністративно населений пункт входить до Першотравневого району Донецької області.

Район наш невеликий, сільськогосподарський, хоча населені пункти Мелекіно, Білосарайка, Ялта, Урзуф, Юріївка розташовані вздовж узбережжя Азовського моря, але більшість сіл розкинулися на степових просторах. Заселяли територію нашого нинішнього району представники різних національностей, та найбільше у нас проживає українців, греків, росіян.

На цих землях вирощують пшеницю, соняшники, кукурудзу, розводять велику рогату худобу, хоча й не так багато, як раніше.

У нашому шкільному музеї я знайшла багато матеріалів, які були абсолютним відкриттям для мене. Наприклад, селяни Бердянського, Агробази, Мангуша багато років приймали участь у Виставці досягнень народного господарства, але це було ще до війни. Земляки гордилися вирощеними зерновими, возили туди найкращі породи корів, коней. Досягнення їхні були відзначені орденами, медалями, а Северин Лука Сазонович був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.

Мої рідні розповідали, що у багатьох селах, у тому числі й нашому, вирощували виноград, черешні, яблука - і це вдавалося! У прибережних селах ловилиґрибу, працювали консервні заводи.

Я бувала не у всіх селах нашого району. Пощастило відвідати Урзуф, Мангуш, Захарівку, Приазовське, Ялту... Багато що сподобалось, дещо - ні. Щоб хотілося бачити у нас в районі, у своєму рідному селі?

Починати, на мою думку, треба з наведення порядку на вулицях, біля садиб, у лісополосах. Адже ж «заросли» сміттям. Погоджуюся з думкою близьких, друзів про те, що знову на наших землях повинні рости яблуневі і черешневі сади. А як би добре було, коли б побудували у нас консервний заво з виготовлення соків для дітей — це ж і здоров’я нації, і робочі місця для дорослих.

Хочу, щоб і туристичні стежки пролягли у моє Бердянське. І місце таке є на північних околицях мого села - це так званий Агробазький рів, велика територія, де під час окупації було розстріляно, по різних оцінках, 35 тисяч жителів Маріуполя, його захисників. Сьогодні на цьому місці лише пам’ятний знак Менора, зведений єврейською общиною міста Маріуполя. Мені здається, що там треба відкрити хоч маленький музей, облагородити територію. І возити туди екскурсії, особливо для молодих людей, щоб знали і пам’ятали ціну можливості жити на рідній землі.

А от жителі Захаріївки могли б облаштувати цілий туристичний комплекс на березі річки Берди. Яка краса, який краєвид, рослинність. Душа відпочиває і радіє - яка краса! Читала, що узбережжя Ялти зберігає цілющі лікувальні грязі. Звичайно ж, треба будувати санаторій, бази відпочинку, пансіонати.

А ще б я відкрила Музей національних культур жителів Першотравневого району. Розумію, для цього потрібні гроші. Але ж коли дуже захотіти, коли працювати не покладаючи рук, то обов’язково досягнеш своєї мети. А ще -вірити і мріяти, мати крила, про які так гарно сказала Ліна Костенко:... Що ж людина? Живе на землі, сама не літає, А крила має...

Валентина ДІЧКО,

учениця 8 класу

Бердянської ЗОШ

meotida.com.ua

Категория: Новости » Общество

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Комментарий:
Введите код: *